Меню
Реклама
ВремяВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2014 року Справа № 904/3338/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Сидоренко А.С. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2014 рокуу справі№ 904/3338/14за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доміського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"про стягнення 159 012 793, 75 грнВСТАНОВИВ:
У травні 2014 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 159 012 793,75 грн заборгованості, з яких 136 329 231,30 грн - основний борг, 12 458 218,67 грн - пеня, 4 218 209,44 грн - 3% річних, 6 007 134,34 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2014 (суддя - Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 (головуючий - Виноградник О.М., судді - Джихур О.В., Лисенко О.М.), позов задоволено частково.
Стягнуто з міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 125 501 143,91 грн основного боргу, 6 007 134,34 грн інфляційних втрат, 4 231 473,37 грн 3% річних, 6 218 636,53 грн пені та судові витрати.
Провадження у справі у частині стягнення 3 713 087,39 грн на підставі ст. 80 ГПК України припинено.
В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 6 229 109,34 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В іншій частині рішення залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 28.12.2012 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2747-ТЕ-4, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками ї їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 254 317 тисяч куб. м., в тому числі за місяцями кварталів (тис. куб. м.): січень - 52 045, лютий - 45 284, березень - 40 553, квітень - 9 969, травень - 1 967, червень - 7, липень - 7, серпень - 7, вересень - 7, жовтень - 19 738, листопад - 37 144, грудень - 47 589.
Згідно з п. 5.5. договору загальна вартість договору на дату його укладення становить 332 951 816,40 грн.
За п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У п. 11.1. договору сторони погодили, що договір діє з моменту підписання і до 31.12.2013 - в частині реалізації газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
14.10.2013 між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору, відповідно до якої п. 4.1. договору виклали в такій редакції: "Кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця"; в решті договір від 28.12.2012 залишився без змін.
На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 234 322 873,05 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с. 25-46, т. 1), однак відповідач за поставлений газ розрахувався частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 125 501 143,91 грн.
Отже, оскільки відповідач своїх зобов'язання за договором належним чином не виконав, чим порушив умови договору та вимоги ст. ст. 525, 526 ЦК України, то господарські суди прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 125 501 143,91 грн основного боргу та згідно зі ст. 625 ЦК України 6 007 134,34 грн інфляційних втрат, 4 213 473,37 грн 3 % річних.
У зв'язку із тим, що 7 115 000,00 грн відповідачем було сплачено до звернення позивача з позовом до суду, а 3 713 087,39 грн в ході розгляду справи, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано припинив провадження у справі у частині стягнення 3 713 087,39 грн на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та відмовив у позові у частині стягнення 7 115 000,00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, відповідач просив зменшити розмір пені.
Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.
Надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги їх майновий стан, особливий статус відповідача, врахувавши ступінь виконання боржником свого зобов'язання за умовами укладеного між сторонами договору, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив заяву відповідача та застосувавши ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшив пеню до 6 218 636,53 грн.
Також правильним є висновок апеляційного суду про те, місцевим судом не було порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Решта доводів касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень в оскаржуваній частині, оскільки не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами ст. 1117 ГПК України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2014 року у справі за № 904/3338/14 - без змін.
Головуючий, суддя М. ОстапенкоСуддя П. ГончарукСуддя Л. Стратієнко
Ни для кого не будет секретом, что в Украине действует положение, которое регулирует взаимоотношение супругов в материальной составляющей брака.
Другим способом раздела имущества является присуждение неделимых частей имущества одному из супругов.
Если на момент раздела имущества кредит не погашен, то естественно будет поднят вопрос, о том, кому же платить.
Новое в блогах
