Як стало відомо, 5 березня цього року Європейський суд, що спеціалізується з прав людини у світовому оточенні, зміг опублікувати своє рішення у справі під назвою «Дж. Романо проти Італії», розглянутому приблизно 11 років тому.
Нагадаємо, що ще в 1984 заявник вирішив звернутися в італійські судові органи разом з позовом до свого колишнього роботодавця, тим самим вимагаючи при цьому відшкодування за вислугу років, надбавки до зарплати. Одночасно, один із судів зміг визнати фірму роботодавця банкрутом. Джузеппе Романо, дізнавшись про це, пішов до суду з наполегливим проханням визнати його кредитором згідно борговим зобов'язанням фірми.
Цей заявник тоді виграв справу.Суд вирішив зобов'язати власника колишнього роботодавця сплатити порядку 8900 євро, але проблема заявника так і не зникла. Причому, судові розгляди тривали приблизно вісім років. Лише в 2002 справу стосовно банкрутства було повністю закрито, і заявнику при остаточному розподілі належних коштів виплатили приблизно 6 тисяч євро.
Тоді Джузеппе Романо подав згідно італійським законам під назвою «Пінто» апеляцію (яка надає можливість скаржитися до різних національних судів на дуже тривалі судові розгляди, у тому числі, регулює право на подальше отримання компенсації при експропріації). До того ж, він скаржився на велику тривалість самих процедур і обмеження права на володіння своїм майном. Римський Апеляційний суд прийняв рішення на користь цього заявника і зобов'язав італійське Міністерство юстиції виплатити компенсацію за понесений моральний збиток Джузеппе Романо, який склав цілу тисячу євро.
Але Міністерство юстиції з виплатою наведеної компенсації не поспішало, що змусило Романо звернутися зі скаргою в італійський Департамент платіжних доручень. Всі процедури на національному рівні в 2004 році завершилися. У підсумку, заявнику виплатили в якості компенсації 1244,81 євро за заподіяну йому моральну шкоду.
Заявник перераховував порушення шостої статті
У своїй скарзі до Європейського суду цей заявник перераховував порушення шостої статті (право на судовий справедливий розгляд в розумні терміни), у тому числі, на порушення першої статті Конвенції стосовно захисту прав людини і свобод, в частині захисту приватної власності. Джузеппе Романо посилався на надмірну тривалість самої процедури банкрутства, а також тривале затягування процедури з отримання компенсації згідно італійським законам «Пінто».
Європейський суд, в першу чергу, посилаючись на прецедентну практику, вирішив встановити порушення вимоги по терміну з розгляду такої справи національними органами і тим самим зобов'язав Італію виплатити даному заявнику суму в 10 700 євро в якості відшкодування йому моральної шкоди, а також 1000 євро - за судові витрати.
Взагалі, це вже не перше рішення Європейського суду, в якому застосовується так зване автономне значення цієї Конвенції. По такій справі власністю виступали гроші і надбавки до зарплати, то є законні очікування, які підтверджені рішеннями національних судів.