Октябрь 2024У 2024 році питання вакцинації від COVID-19, що впливає на можливість міжнародних поїздок, продовжує залишатися актуальним. В умовах динамічних вакцинаційних програм і змінюваних правил перетину кордону, правове підґрунтя цього питання стає все більш складним та багатошаровим.
Перш за все, розглянемо міжнародні угоди та конвенції, що регулюють питання вакцинації при перетині кордонів. Важливо відзначити роль Міжнародних медико-санітарних правил (ММСП) 2005 року, затверджених рішенням ВОЗ, які встановлюють стандарти санітарної безпеки та велику увагу приділяють питанням запобігання поширення інфекційних хвороб через міжнародні перетини. Цей документ став основою для багатьох національних законодавств щодо вимог вакцинації.
Україна, як держава-учасник ВОЗ, зобов’язана дотримуватись норм ММСП, і українське законодавство, зокрема Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», враховує основні положення цього документа. У контексті пандемії COVID-19 з'явилися нові регуляторні акти, які регулюють питання вакцинаційних паспортів та сертифікатів.
Одним з найбільш обговорюваних юридичних аспектів є питання правомірності вимоги про обов’язкову вакцинацію. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своєму рішенні у справі Vavika та інші проти Чеської Республіки від 2021 року визнав законною вимогу про обов’язкову вакцинацію для певних груп населення, обґрунтовуючи це суспільною безпекою і охороною здоров'я. Це рішення може стати прецедентом і для інших країн, включаючи Україну, яка є учасницею Європейської конвенції з прав людини.
Тим не менш, в Україні це питання залишається дискусійним. Згідно з Конституцією України, примусове медичне втручання можливе лише за рішенням суду. Але в умовах пандемії постало питання про баланс між правами індивіда та інтересами громадського здоров’я.
Важливий аспект – це правомірність збору та зберігання даних про вакцинацію, що підпадає під дію Закону України «Про захист персональних даних». Важливо забезпечити прозорість обробки таких даних та захистити їх від неправомірного використання.
Правова спільнота продовжує обговорення ризиків і переваг запровадження так званих «ковідних паспортів». З одного боку, це може полегшити свободу пересування, з іншого – викликає питання дискримінації та нерівності між вакцинованими і невакцинованими особами.
Підсумовуючи, можна сказати, що в 2024 році питання регулювання вакцинації в контексті міжнародних подорожей залишається викликом для юристів, урядів і міжнародних організацій. Дотримання прав людини, забезпечення судового захисту, а також інтеграція медичних, правових і технологічних новацій стають пріоритетними у цьому контексті. Створення гнучкої, але водночас чіткої законодавчої основи забезпечить ефективну відповідь на загрози пандемій і сприятиме захисту громадського здоров'я у глобальному вимірі.