Українське сімейне право для емігрантів: виклики 2024 року

Тема захисту прав українців, котрі проживають за кордоном, набула нового значення в контексті глобалізованого світу, особливо враховуючи останні імміграційні тенденції. Зрозуміло, що українські громадяни, які тимчасово або постійно мешкають за кордоном, нерідко зіштовхуються із проблемами регулювання сімейних відносин. З огляду на специфіку 2024 року, в цьому огляді ми розглянемо ключові питання, зокрема розлучення, опіку над дітьми, успадкування та визнання шлюбів, а також взаємодію українського та іноземного законодавства.

Один із основних викликів для українців за кордоном — питання розлучення. На підставі статті 110 Сімейного кодексу України, розлучення можливе за рішенням суду, якщо один із подружжя проживає за кордоном. Однак суттєва проблема полягає в тому, що, в залежності від країни проживання, судові рішення України можуть не визнаватися автоматично. Так, наприклад, за умовами Конвенції про визнання та виконання іноземних судових рішень 1971 року, визнання залежить від наявності двосторонніх угод.

Інший аспект, який вимагає уваги, це визначення опіки над дітьми. Регламентуючись статтею 160-161 СК України, опіка зазвичай визначається українськими судами в інтересах дитини. Однак при проживанні одного з батьків за кордоном виникають складнощі, пов'язані з міждержавним переміщенням дітей, що регулюється Гаазькою конвенцією 1980 року. Прикладом судової практики є справа "Олени проти Павла" (ухвала ВССУ, реєстраційний номер 758/849/17-ц, 2021 рік), де суд детально аналізував можливість повернення дитини до України.

Успадкування є ще однією глибинною темою. Іноземним громадянам в Україні гарантоване право на спадщину за законом і за заповітом відповідно до статті 1210 Цивільного кодексу України. Проблема, проте, виникає, коли іноземні юридичні норми можуть суперечити українському законодавству, що викликає конфлікти, які розглядаються в міжнародних судах.

Унікальним є питання визнання шлюбів, укладених за кордоном. Не зважаючи на лібералізацію українського законодавства, як це відображено у Постанові Кабінету Міністрів України № 1021 від 2007 року, часто виникають труднощі з подальшим визнанням таких шлюбів в Україні, особливо якщо вони укладені у країнах, які не є учасниками міжнародних угод про шлюбне право.

Для правників це поле діяльності є багатогранним і складним, оскільки вимагає не тільки знання українських правових норм, а й розуміння міжнародного законодавства, принципів приватного міжнародного права та судової практики різних країн. Отже, актуальність теми стимулює до подальших наукових досліджень та обговорення у професійних колах. Обговорення цих питань може покращити правове забезпечення українців за кордоном та створити основи для подальших законодавчих ініціатив.