Правила складання розписок мають підпорядковуватися Цивільному кодексу України (ЦКУ), зокрема, статтям 203, 525, та 1046-1048, де йде мова про загальні засади зобов’язань і позик. Як наслідок, щоб розписка мала юридичну силу, вона повинна відповідати певним критеріям. По-перше, необхідно чітко зазначити усі суттєві умови: прізвища, ім’я та по батькові учасників, суму та валюту боргу, строк та порядок повернення коштів, а також дату складання документа. Відсутність однієї з цих складових може спричинити втрату розпискою свого правового значення в суді.
Розписка є не лише документом, що підтверджує факт передачі майна, але й виступає підтвердженням зобов’язання дебітора повернути його у визначений строк. У контексті господарських операцій розписка може називатися борговою розпискою або розпискою про заставу. Юридична підстава її видання пов’язана з договірними зобов’язаннями, що регулюються розділом V «Зобов’язальне право» ЦКУ.
Окрему увагу слід приділити підписанню розписки, оскільки цей аспект часто стає предметом судових спорів (наприклад, справа № 755/10447/19, розглянута Верховним Судом України). Судова практика підтверджує, що підпис має бути справжнім та ідентифікуючим особу. Використання цифрового підпису стає все поширенішим явищем, завдяки Закон України "Про електронні довірчі послуги". Проте важливо забезпечити можливість аутентифікації такого підпису в разі судового розгляду.
Ще один важливий аспект — це медіація або попереднє претензійне врегулювання суперечок, яке може бути прописане навіть у тексті розписки. Закон "Про медіацію" (2020) стимулює сторони розглядати цей метод як дієвий спосіб досягнення взаєморозуміння перед зверненням до суду. Медіація надає змогу учасникам економічних відносин уникнути судових непорозумінь, заощаджуючи час та ресурси.
Нарешті, актуальність розписок у 2024 році значно зросла у зв’язку зі швидким розвитком фріланс-індустрії та зростанням кількості малих підприємств, які часто використовують розписку як зручний і юридично простий спосіб фіксації фінансових зобов’язань без потреби складних та витратних нотаріальних дій. Це викликає необхідність активного обговорення ролі розписок у майбутньому посиленні юридичної безпеки бізнес-відносин, в чому полягає запорука стабільності правового поля в Україні.
Таким чином, розписка, яка відповідає вищезгаданим вимогам, продовжує залишатися одним із основних інструментів забезпечення виконання зобов’язань у цивільному обігу, а детальний аналіз її складових буде корисним не лише для практикуючих юристів, а й для суддів, адвокатів і всіх учасників цивільно-правових відносин. І все ж, вона є предметом дискусії, особливо у контексті доцільності її використання в контрактах, що виходять за межі традиційних форм цивільних зобов’язань.
