Перед тим, як зануритися в деталі, слід звернути увагу на поточні законодавчі ініціативи в Україні, зокрема і проєкти законів, що покликані удосконалити процедури досудового врегулювання спорів. Постатейний аналіз профільного Закону України "Про медіацію", набутого чинності у 2021 році, відкриває нові можливості. Відповідно до цього закону, сторони можуть залучити медіатора на будь-якій стадії спору, не чекаючи рішення суду. Це зменшує ризики ескалації конфлікту, економить ресурси і часу, усуває необхідність судових зборів, що стали асоціацією традиційної судової тяганини (ст. 1 Закону України "Про медіацію").
Цікавим аспектом вивчення використання медіації є її відповідність європейським стандартам. Наприклад, у спорі за позовом про сімейні права Європейський Суд з прав людини у справі "Хорватія проти Словенії" [Application no. 54155/15] підкреслив значення медіації як ефективного способу захисту прав дітей та батьків. У цьому контексті накопичення української судової практики у питаннях сімейного права з використанням медіації має стимулювати академічний інтерес і загальносуспільну дискусію.
Не менше важливим є впровадження арбітражних угод у комерційних справах, що значно скорочує судовий переказ та мінімізує можливість корупційних проявів. За останніми змінами до Цивільного процесуального кодексу України, досудове врегулювання спорів розглядається як обов’язковий етап, особливо у складних комерційних спорах (ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України). Вивчення судової практики, включно з постановами Верховного Суду України, демонструє, як при грамотному застосуванні арбітражні угоди можуть зберегти репутацію компанії та оптимізувати розв'язання конфліктів.
Виникає питання: які ж перешкоди стоять на шляху широкого впровадження досудових способів вирішення спорів в Україні? Окрім недостатньої обізнаності широких прошарків суспільства з цією тематикою, не можна оминути слабкість нормативної бази та відсутність єдиного підходу до стандартизації процедур. Дискусійним залишається питання про те, чи збережуть за медіацією добровільність впровадження, чи визначать певні справи як такі, що обов'язково підлягають розгляду у досудовому порядку.
На завершення, питання досудового вирішення спорів в Україні у 2024 році представляють собою цілий спектр як нормативних, так і практичних викликів і можливостей. Юридичній спільноті належить визначити свій курс на просування правосвідомості, покращення академічної підготовки та розвиток практичних рекомендацій для державних органів і правозастосовчої практики. Це спонукає до всебічної правової дискусії, яка є життєво необхідною для інтеграції інноваційних підходів у сферу української юриспруденції у 2024 році.
