Спершу, важливо зазначити, що укладення договору іпотеки може безпосередньо стосуватися інтересів дітей, які є співвласниками майна або його користувачами. В Україні законодавство передбачає певні механізми захисту прав дітей. Згідно з статтею 177 Сімейного кодексу України, батьки (усиновителі) мають право здійснювати управління майном дитини, але розпорядження нерухомим майном дитини можливе лише з дозволу органів опіки та піклування.
При укладенні іпотечних договорів, де нерухомість фігурує як предмет застави, така нерухомість може належати або частково належати дитині. У таких випадках укладення договору без погодження з органами опіки та піклування може призвести до визнання договору недійсним. Важливо звернути увагу на статтю 215, 216 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочинів, включно з відсутністю належного дозволу.
Будь-яке рішення суду, яке стосується прав та інтересів дітей, повинно відповідати принципу "найкращих інтересів дитини". Це є ключовим моментом у розгляді будь-яких справ, пов'язаних з нерухомим майном, яке зачіпає права неповнолітніх. Актуальна судова практика України підтверджує цей підхід. Зокрема, у ряді рішень Верховного Суду України наголошується на необхідності врахування інтересів дітей, навіть якщо такі інтереси захищені всередині сімейного середовища (Постанова від 30.09.2022 у справі № 826/5678/19).
У 2024 році ми маємо можливість переосмислити наше законодавство, щоб зробити його більш ефективним у захисті прав дітей у таких складних юридичних відносинах. Одним з потенційних шляхів є удосконалення законодавчих механізмів контролю з боку органів опіки та піклування, можливо, через посилення ролі спеціалізованих органів або впровадження нових процедур, що гарантуватимуть, що права дитини не будуть порушені.
Юристи, які спеціалізуються на сімейному і фінансовому праві, повинні бути особливо уважними при консультуванні клієнтів щодо укладення іпотечних договорів. Адже нехтування правами дітей у такій ситуації може призвести не лише до правових наслідків, але й до соціальних потрясінь у сім'ї. Таким чином, ми, правники, покликані працювати над тим, щоб створювати правові механізми, які б найкраще забезпечували інтереси дітей у цьому контексті.
Підсумовуючи, захист прав дітей в іпотечних відносинах є не лише питанням правового регулювання, але й моральною відповідальністю нашого суспільства. Наше завдання — знайти збалансовані підходи, які б дозволили ефективно захищати інтереси найменш захищених громадян нашого суспільства — дітей. Це завжди вимагатиме ретельного аналізу, фахових дискусій та інноваційних рішень.
