Проблематика доказів у справах про позбавлення батьківських прав

Згідно з українським законодавством, підстави для позбавлення батьківських прав визначені у статті 164 Сімейного кодексу України (СКУ). Їх перелік включає ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини, жорстоке поводження з дитиною, хронічний алкоголізм чи наркоманію, експлуатацію дитини, засудження за вчинення злочину щодо дитини тощо. Наявність однієї з цих підстав має бути підтверджена належними та допустимими доказами, які будуть переконливими для суду.

У практиці Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Хант проти України") підкреслюється важливість пропорційності заходів, які вживає держава у відносинах між батьками та дітьми. Це означає, що позбавлення батьківських прав повинно бути останньою мірою, коли інші заходи вичерпані. Судова практика в Україні свідчить про те, що для обґрунтування позову про позбавлення батьківських прав необхідно навести значний обсяг доказів, які чітко відображають нездатність батьків виконувати свої обов'язки.

Так, в українських судах часто розглядаються висновки органів опіки та піклування, акти обстеження умов проживання дитини, медичні довідки, які підтверджують фізичний чи психологічний стан дитини, довідки з навчальних закладів про відвідуваність чи результати успішності дитини. Особливу вагу мають заяви свідків, які можуть безпосередньо підтвердити або спростувати наявність підстав для обмеження батьківських прав.

Однак, самі по собі заяви чи акти не можуть гарантувати позбавлення батьківських прав: суд ретельно оцінює всі обставини справи та інтереси дитини. З огляду на принципи найкращих інтересів дитини, на підставі статті 3 Конвенції про права дитини, суди в Україні покликані знайти баланс між захистом прав дитини і збереженням сімейних зв’язків.

Проблематика доказів у справах про позбавлення батьківських прав особливо акцентує і питання вдосконалення правозастосовної практики. Як показує аналіз, все ще існує потреба у формуванні більш чітких стандартів щодо оцінки доказів у таких справах, що дозволить підвищити забезпечення прав дітей в межах національної правової системи.

З огляду на вищезгадане, спроби реформування підходів до доказової бази у справах про позбавлення батьківських прав у 2024 році є не лише бажаним, але й необхідним кроком для забезпечення справедливості та дотримання прав людини в Україні. Дискусія навколо цієї теми може стати стимулом для перегляду національних положень у світлі міжнародних стандартів та кращих практик, що, зрештою, сприятиме інтересам та добробуту дитини.